У статті подано наукове обгрунтування стосовно специфіки та націософської спрямованості літературної есеїстики Є. Маланюка. Визначено, що вона для нього стала формою вираження світогляд ної культурологічної моделі України. Висвітлено питання, що постають у процесі осягнення есеїстичного доробку автора, зокрема націософський контекст його літературно-критичних досліджень. Акцентовано увагу на феномені інтелектуального потенціалу есеїстичних текстів, творчої особистості Маланюка та його ролі у формуванні позиції українства в еміграції. Вказано, що літературне есе стало моделлю творчої та водночас аналітичної роботи автора, яка грунтується на значному масиві інтерпретацій європейської
культурної спадщини. Зроблено висновок про те, що ідеї Маланюка, висловлені в есеях, демонструють поступ української національної ідеї та її активну життєздатність в умовах еміграції.
