Кафедра теорії та історії держави і права
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3226
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Законодавчі основи забезпечення національної безпеки України(Університет «КРОК», 2022) Степаненко, Н.В.; Безкровний, А.В.; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаВ умовах трансформаційних змін в Україні питання національної безпеки є одним з ключових. Військова інтервенція відносно нашої держави, кризові процеси в економіці, політиці, фінансах, соціальній сфері, протидія політичному екстремізму, сепаратизму, колабораціонізму, різним формам і методам злочинності у реаліях сьогодення є гострими, болючі проблемами, які потребують негайного свого вирішення. Держава є визначальним інститутом політичної системи України основним гарантом конституційного ладу і виконує функції забезпечення національної безпеки через органи законодавчої, виконавчої та судової влади, ключове місце серед яких повинно належати парламенту, який здійснює нормативно-правове забезпечення національної безпеки в державі. Верховна Рада України в межах функціональних повноважень, визначених Конституцією України, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національної безпеки, формує законодавчу базу в цій сфері, схвалює рішення з питань введення надзвичайного і воєнного стану, мобілізації, визначення загальної структури, чисельності, функцій союзників та участь у військово-політичних союзах; професіоналізм особового складу збройних сил; розміри військових витрат, стан військової науки і характер військової доктрини. Ці чинники становлять важливі об’єкти військової політики України. Оскільки саме ефективне функціонування сектору безпеки і оборони і оборони в умовах обмежених ресурсів держави та послідовна і конструктивна підтримка України міжнародним співтовариством є запорукою успішного забезпечення суспільно-політичного і соціально- економічного розвитку та регіональної безпеки відновлення миру в Україні. Без належного законодавчого забезпечення система національної безпеки України буде формальною та не спроможною до захисту прав і свобод українського народу. У статті використано ряд загальнонаукових, юридичних, філософських методів і підходів. Світоглядна позиція авторів зумовлюється розвитком сучасного складного стану нашої держави, воєнний стан, виклики, глобалістична військова інтервенція росії і т.п. Все це вимагає характерних підходів і методологічного розширення проблематики на його засадах цивілізаційного підходу, концептуальних підходів правознавства із застосовуванням системних методів. Теоретичне і практичне значення дослідження містить комплексний аналіз окресленої проблематики інституційного забезпечення проблеми національної безпеки в Україні на законодавчому рівні.Документ Захист прав дітей під час реалізації гарантій у виконавчому провадженні: теоретико-правове дослідження(Університет «КРОК», 2023) Степаненко, Н.В.; Кубрак, Д.А.; Степаненко, Наталія В'ячеславівнаУ роботі, на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, надано характеристику сучасного стану забезпечення прав та свобод дитини в Україні. З’ясовано, що на законодавчому рівні ухвалено низку законів, норми яких спрямовані на захист прав і свобод дитини, що, беззаперечно, можна оцінити з позитивного боку. Водночас вказаними документами перелік правових актів у цій сфері не обмежується. Одним з основних компонентів державної політики України у сфері захисту дитинства є вдосконалення нормативно-правової бази в умовах воєнного стану, зокрема імплементація норм міжнародного права та міжнародних механізмів захисту прав дітей. Результатом цієї діяльності є те, що на сьогодні Україна є учасницею ухвалення цілого ряду міжнародних документів у сфері забезпечення прав дитини. Також слід зазначити, що в Україні основні підходи до осмислення й реалізації прав дітей, визначених міжнародним та вітчизняним законодавством, протягом останнього часу істотно змінюються. Це пов’язано з посиленням уваги з боку держави до інтересів дітей, удосконаленням механізму контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері охорони дитинства, розвитком інституцій соціально-правового захисту дітей та багатьма іншими факторами тощо. Досліджено, що законодавчо не встановлено покарання за вчинення кримінального злочину у виді вербування, втягування та рекрутування дітей у воєнні дії. Залишається сьогодні відкритим питання стосовно доцільності імплементації міжнародних механізмів захисту прав дітей в українське суспільство та правовий простір. Головною причиною цього є той факт, що ці інститути не гарантують захисту прав дітей у тих країнах, які їх розробили та широко використовують. А тому актуальним є дослідження ефективності використання міжнародних механізмів щодо захисту прав дітей у світі. Визначено пріоритети прав та свобод дитини в Україні, а саме: створення сприятливих умов для життя та розвитку дитини, системи правосуддя, дружнього до дитини, безпечного інформаційного простору для дітей, активізація територіальної громади у вирішенні питань забезпечення прав дітей в умовах децентралізації. Зроблено висновок, що за час незалежності України законодавець створив досить потужну та розгалужену систему захисту прав та свобод дітей, яка складається з нормативно-правових актів різної юридичної сили. Проте, однією із проблем у цій сфері є фактична відсутність правових норм, які встановлюють особливості правового регулювання прав дітей в умовах збройного конфлікту.