Правничий вісник Університету "КРОК". 2019. № 36/37
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3778
Переглянути
16 результатів
Результати пошуку
Документ Міжнародно-правові аспекти анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією(Університет «КРОК», 2019) Ткач, Д.І.; Ткач, Дмитро ІвановичУ статті аналізуються результати незаконної анексії Криму російською федерацією. Було установлено, що Росія у березні 2014 року насильницьким шляхом, протиправно відторгнула Кримську автономію та м. Севастополь від України та односторонньо включила її до складу російської федерації на правах так званих суб'єктів Федерації. Ці дії призвели до порушення засад міжнародного правопорядку. Зазначено, що уряд РФ після анексії вклав значні кошти у створення військової бази на півострові, інфраструктуру, будівництво електростанцій, соціально-культурних об’єктів. Так, серед значущих варто назвати Кримський міст - один із найамбітніших проєктів в історії сучасної Росії. Міст був уведений в експлуатацію в травні 2018-го року з випередженням графіка на пів року. 18 грудня 2019 року будівництво залізничного Кримського моста було офіційно завершено. Загальна вартість проєкту 241,7 мільярда рублів. Траса «Таврида». Будівництво 250-кілометрової чотирисмугової магістралі, що сполучає Керч, Сімферополь і Севастополь, почалося у травні 2017 року. Повна вартість будівництва «Тавриди» - до 174 млрд рублів.Електростанції «Таврійська» і «Балаклавська» - 71 млрд рублів. Перші блоки «Таврійської» і «Балаклавської» були введені в експлуатацію в жовтні 2018 року. Сумарна потужність двох станцій - 940 МВт - 90% від усього енергоспоживання Криму. Будуються підземні водозабори Північно-Кримського каналу - три групи артезіанських свердловин для подачі води з підземних горизонтів у цей канал, розташовані на території Джанкойського й Нижньогірського районів. Також ведеться проєктування 192 км. магістрального водоводу до міст Керч і Феодосія. Його вартість оцінюється в 32 млрд рублів, будівництво планується завершити в 2020 році. Новий термінал аеропорту Сімферополя - 48,3 млрд рублів. Енергоміст у Крим - 46,7 млрд рублів. Реконструкція «Артека» - 32,9 млрд рублів. Залізничні підходи до Керченського мосту - 19,9 млрд рублів.Магістральний газопровід Краснодарський край - Крим - 10 млрд рублів. Республіканська клінічна лікарня імені Семашка - 7 мільярдів рублів. Автопідходи до Керченського мосту - 6,9 млрд рублів. Витрати Росії на соціальні виплати та інфраструктуру в окупованому Криму з 2014 року склали 1,5 трлн рублів. Анексія Криму призвела також до уповільнення зростання економіки РФ до 2%, тоді як світова економіка за цей же період зросла на 19%. Зазначається, що керівництво Росії прагне закріпитися у Криму назавжди і в українських керманичів немає реальних шансів у найближчій перспективі на повернення цієї території до складу країни. Пропонуються конкретні кроки з протидії російській інформаційній агресії стосовно українського населення АРКДокумент Методологічні основи дослідження інституту Президенства Угорщини та України: порівняльно-правовий аналіз(Університет «КРОК», 2019) Телліс, С.О.У статті досліджено основні методи компаративного аналізу правової дійсності інституту президентства Угорщини та України. Автори статті пропонують у дослідженні президенства зосередитися на конституційно-правових нормах, що регулюють президентські повноваження. Аналіз основних елементів президентської влади на основі конституційних положень дозволяє найбільш повно визначити покладену функцію на інститут президентства. На основі конституційно-правових норм можливо точніше визначити форму правління і ступінь впливу президента на систему державного управління. Зазначено, що індексний вимір президентської влади є корисним засобом для досліджень форм правління та політико-дипломатичної оцінки об'єкта в першому наближенні. Однак, інститут президентства вимагає детального дослідження місця президента в системі державних органів влади, в рамках концепції поділу влади на гілки. Зазначено, що з метою виявлення особливостей інституту президентства країни доцільне порівняльне дослідження нормативно-правового забезпечення функціонування інституту президентства у країнах з аналогічними інституціями. Таким чином, порівняльне-правове дослідження інституту президентства України та Угорщини виправдане і важливе у контексті компаративного аналізу постсоціалістичних країн. Окремо авторами сформульовано, що методологічна основа дослідження інституту президентства є найбільш відповідною і складається в поєднанні вивчення формально-юридичних аспектів президентства з порівняльно-правовим аналізом його функціонування. У рамках вирішення окресленної проблематики визначена низка методик дослідження інституту президентства, серед яких історико-правовий аналіз, доктринальне порівняння, нормативне порівняння, функціональне порівняння, системно-структурний і функціональний аналіз.Документ Розуміння ідей природних прав у науковому доробку Богдана Кістяківського(Університет «КРОК», 2019) Красовський, К.Ю.У статті розглянуто творчий науковий доробок видатного українського філософа права Богдана Кістяківського (1868-1920 рр.) у контексті висвітлення ідей природних прав людини наприкінці ХІХ –початку ХХ століття та їх важливість для сучасного українського конституціоналізму. Проаналізовано погляди Б. Кістяківського на гідність, свободу, етичну цінність права, його ставлення до природно-правової проблематики, ідей конституціоналізму і правової держави. Виокремлено розділення досліджень природно правових поглядів ученого на природні права через призму права та через призму держав. Зокрема, зазначено його підхід до природи як першопричини права. Аргументовано помилковість соціалістичного підходу Б.Кістяківського до права на результати праці в контексті сутності природного права на власність. Проаналізовано погляди на природні права через призму держави, зокрема, у підходах до конституціоналізму та правової держави. Виділено розуміння вченим пов’язаності й обмеженості держави природними правами, а також вказано визначення ним ролі природних прав для цілей і завдань держави. Зазначено глибоке нерозуміння Б. Кістяківським відсутності належної дискусії у російському суспільстві щодо природи права порівняно з питаннями, що ставилися в англійській, французькій та німецькій літературі. Проведено історичні паралелі у природно-позитивістських дискусіях ХІХ та ХХ століття. Констатовано методологічний плюралізм ученого у підходах до визначення права. Сформовано напрямки використання його історичного доробку в сучасному українському конституціоналізмі. Зроблено висновки про важливість наукової спадщини Богдана Кістяківського в розумінні ідей природних прав для сучасного українського конституціоналізму. Визначено необхідність у більш глибокому розумінні феномену гідності як стрижневого елементу справедливості в контексті сучасних взаємовідносин індивіда з політичною владою, його правом на повстання та правом держави на застосування насильства. Висвітлено необхідність широкої суспільної дискусії щодо природи права в контексті обговорення природно-правового підходу та позитивістських поглядів на право для підвищення правосвідомості суспільстваДокумент Особливості здійснення місцевого самоврядування в місті Києві(Університет «КРОК», 2019) Гавриленко, Т.С.У статті розглядається особливий статус міста Києва в організації системи органів місцевого самоврядування, проаналізовано недосконалість районного розподілу міста. Розвиток України як суверенної та незалежної, демократичної, соціальної, правової держави майже завжди відображувався на генезисі конституційно-правового статусу столиці України – міста-героя Києва та функцій Київської міської ради, визначеними Конституцією України, Європейською Хартією місцевого самоврядування і додатковим протоколом до неї, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто герой Київ", "Про статус депутатів місцевих рад", іншими Законами України та Статутом територіальної громади міста Києва. Територіальна громада міста Києва досить повно відчувала на собі всі злети і падіння національного державотворення та розвитку місцевого самоврядування в Україні. До того ж, столиця неодноразово ставала майданчиком для неоднозначних «експериментів», пов’язаних зі зміною її правового статусу. У свою чергу, місто Київ і його територіальна громада часто ставали рушійною силою непересічних політичних подій та процесів в Україні, зокрема й революційних. Історично Київ був столицею полян, Русі, Української Народної Республіки, Української Держави, Української Радянської Соціалістичної Республіки, а з 1991 р. – незалежної України. Київ також був адміністративним центром однойменного князівства, литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії та обласним центром в УРСР. Київ став містом зародження незалежності України. 24 липня 1990 р. над Київською міською радою було урочисто піднято Національний прапор, а 1991 р. м. Київ став столицею незалежної України. Відтоді Київ утвердився як адміністративний і політичний центр держави, духовний, культурний та науково-освітній центр незалежної України. Історія становлення й розвитку столиці України Києва відтворює в найбільш загальному вигляді генезис національного державотворення, а на окремих історичних етапах і повністю уособлює його. Представницьким органом місцевого самоврядування міста Києва є виборний орган - Київська міська рада, яка складається з депутатів Київради і, відповідно до законів України, наділена правом представляти інтереси територіальної громади міста і приймати від її імені рішення. Очевидно, що місто Київ посідає особливе, порівняно з іншими містами України, місце в системі адміністративно-територіального устрою України. Особливу увагу в статті приділено вивченню місцевого самоврядування столиці України – міста Києва як громадського, але насамперед політико-правового інституту в його статиці й динаміці, у його відносинах з іншими органами влади.Документ Співвідношення права та закону в українській правовій традиції модерної доби(Університет «КРОК», 2019) Шевцова, А.В.У статті висвітлюється проблема співвідношення права та закону в українській правовій традиції епохи модерну. Наголошено, що в цю епоху українці продовжують розвивати природно-правову парадигму, успадковану від попередньої доби. Звичаєве право та загальне право України, що являють собою юридизовану мораль, домінують над законом як позитивним правом. По мірі втрати Україною своєї незалежності, природно-правова парадигма витісняється законницькою парадигмою. У контексті нашого дослідження важливо наголосити на здатності традиції утримувати в собі усталений ментально-духовний вимір, завдяки чому і здійснюється зв'язок між минулим та сучасним, забезпечується тяглість і цілісність правового розвитку. Нині важливо звернутися до природно-правової парадигми, яка має доволі давні йі міцні корені в нашій правовій традиції. Специфікою природно-правового чи юридичного праворозуміння є звернення його до ціннісного виміру, до вищих гуманістичних цінностей. Цінності природного права є універсальними і носять абсолютний характер, це є чи не найважливішою їх особливістю. Універсальність їх полягає в тому, що вони поширюються на всіх, незалежно від будь-яких ознак соціального, національного, професійного тощо плану. Природно-правові цінності та вимоги однаково “працюють” в усіх сферах людського буття, поширюються на всі види життєдіяльності особистості, присутні у будь-якому часі та просторі. Повернення до юснатуралізму, тих цінностей, які він стверджує та захищає, може стати дієвим чинником нашого правового розвитку, напрямом його гуманізації.Документ Правові аспекти захисту прав пасажирів-пільговиків при перевезеннях автомобільним транспортом(Університет «КРОК», 2019) Голенко, І.П.В умовах розвитку соціальних інститутів важливого значення набуває ефективний механізм захисту суб'єктивних прав учасників цивільних правовідносин. Особливо, це стосується захисту суб'єктивних прав представників соціально незахищених верств населення. У цьому контексті відносини з перевезення пасажирів автомобільним транспортом є яскравим прикладом. Зокрема, у сфері відносин з перевезення пасажирів автомобільним транспортом це безпосередньо стосується пасажирів, які користуються державними пільгами і дотаціями. Суб'єктивні права пасажирів-пільговиків на практиці систематично порушуються представниками перевізників, які здійснюють перевезення автомобільним транспортом. Відбувається це через соціальний конфлікт, закладений в основах радянського законодавства: перевізники на сьогоднішній день не отримують необхідні дотації з місцевих і державних бюджетів за надання послуг таким пасажирам, їх витрати на забезпечення свого бізнесу зростають, у той же час, в умовах політичних та соціальних криз, кількість пасажирів-пільговиків тільки збільшується. Захист суб'єктивних прав пасажирів пільговиків відповідно до умов національного законодавства здійснюється в судовому порядку. Одночасно з цим, пасажири не завжди можуть довести факт надання їм послуг конкретним перевізником. Дана проблема особливо гостро виявляє себе при здійсненні перевезень особами, які не мають необхідних дозволів і ліцензій. Для вирішення зазначеної проблеми автором розроблено пропозицію, згідно з якою необхідно обладнати салони автомобільного транспорту засобами фото- і відеофіксації. У подальшому, на думку автора, це спростить доведення вини перевізника, в разі звернення пасажиром-пільговиком до суду для захисту своїх суб'єктивних прав. З метою практичної реалізації зазначеної пропозиції автором запропоновано шляхи щодо вдосконалення окремих норм національного законодавстваДокумент Правовий статус і специфіка діяльності військових капеланів у США за матеріалами судової практики(Університет «КРОК», 2019) Корольова, В.В.; Ващук, М.М.; Корольова, Вікторія ВікторівнаУ статті 35 Конституції України проголошується, що кожен військовослужбовець має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. В умовах наявних бойових дій на сході України ще більше актуалізували проблематику впровадження інституту військового капеланства (священства) у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Аналіз різних світових моделей капеланської служби і видів координації між церквою та військовими формуваннями держави може бути успішно використаний в Україні з обов’язковим урахуванням ментальності й історичного розвитку українського народу. Варто відштовхуватися від духовних традицій, а також досвіду, отриманого під час бойових дій на сході держави. У статті проаналізовано низку судових справ США з питань військового капеланства. Зроблено висновок про те, що згідно з американською судовою практикою, військове капеланство не суперечить Конституції США до тих пір, поки воно надає можливість реалізовувати право на свободу віросповідання тим, хто в іншому разі був би позбавлений доступу до релігійних послуг. Судова практика відображає у собі специфічні особливості становлення інституту військового капеланства на території країни як обов’язкової гарантії свободи віросповідання військовослужбовців. Вивчення американського досвіду правового регулювання статусу та діяльності військових капеланів за матеріалами судової практики дозволив зробити висновок, що судові рішення можна поділити за предметною ознакою на групи: 1) принципова конституційна можливість і обґрунтованість існування та функціонування капеланства у Збройних силах; 2) питання відповідності Конституції США капеланства, фінансування якого здійснюється коштом державного бюджету; 3) проблеми та специфіка найму і трудових (службових) правовідносин з військовими капеланами, а також питання законності звільнення військового капелана; 4) питання збереження релігійної таємниці; 5) дискримінація деяких конфесій при наданні переваг іншим конфесіям у Збройних силах; 6) питання обмежень окремих прав військових капеланів, виходячи з інтересів військової служби.Документ Механізм охорони захисту прав при споживчому кредитуванні в Україні(Університет «КРОК», 2019) Мельник, І.І.У статті йдеться про становлення теоретичних підвалин захисту прав позичальників споживчих кредитів через категорію «механізм правового регулювання». Це забезпечує послідовний вплив права на елементи останнього та досягнення мети врегулювання цих відносин, у тому числі й забезпечення охорони та захисту прав сторін такого кредитного договору. Автор піддала сумніву віднесення кредиту до фінансових послуг як таке, що виводить з нього товарне кредитування, не відповідає концепту фінансів як публічної категорії, ігнорує легалізацію в ЦК України грошових зобов’язань, змішує публічно-правове та приватно-правове регулювання відносин щодо грошей, порушує систематизацію договорів за їх предметом та метою. Видається, що гроші, як об’єкт цивільних прав та предмет такого договору, не відповідають ознакам послуги, навіть якщо йдеться про передачу грошей позичальнику. У пошуку парадигми охорони та захисту прав позичальників споживчого кредиту автор виходить із загальних положень консюмеризму та його проявів при укладенні та виконанні договору споживчого кредиту й притримується речової природи останнього та загального концептів безпеки: передусім людини як їх позичальника; кредитодавців як суб’єктів підприємництва; держави. З огляду на публічно-приватне значення такого договору відстоюється потреба посилення імперативності його окремих елементів. Обрана теоретична платформа подальшого дослідження захисту прав споживачів при споживчому кредитуванні. Тому метою статті є встановлення висхідних положень про захист прав споживачів узагалі та позичальника споживчих кредитів зокрема, які можна застосувати надалі як опорні при моделюванні елементів механізму захисту прав сторін однойменного договоруДокумент Суспільно-небезпечні наслідки – ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст.291 ККУ(Університет «КРОК», 2019) Гіжевський, В.К.; Світлак, І.І.; Скірський, І.В.У статті представлений науково-теоретичний аналіз ст. 291 Кримінального кодексу України. Запропоновано ґрунтовне дослідження суспільно небезпечних наслідків як ознаки об’єктивної сторони даного злочину. Для характеристики суспільно небезпечних наслідків, які наступили внаслідок посягання на суспільні відносини, що охороняються ст. 291 Кримінального кодексу України, використані оціночні поняття, зміст яких розкривається шляхом аналізу наукових досліджень, системного аналізу кримінально-правових норм та практики їх застосування, а також відомчих актів. За кримінально-правовою доктриною і на підставі аналізу узагальнень матеріалів судової практики пропонується характеристика такого кримінально-правового наслідку, як «загибель людей». Нормативний підхід тлумачення поняття «загибель людей» досліджено вконтексті характеристики чинного загального та спеціального законодавства України, а також з урахуванням правової позиції Верховного Суду України. На підставі аналітичного дослідження існуючих науково-теоретичних тлумачень «інші тяжкі наслідки» в статті конкретизується зміст таких злочинних наслідків, з їх подальшою диференціацією. Деталізуючи «інші тяжкі наслідки», автори виокремлюють: наслідки у вигляді тілесних ушкоджень, наслідки у вигляді особливо великої майнової шкоди, наслідки у вигляді великої майнової шкоди. Висловлено позицію щодо доцільності виділення «особливо великої майнової шкоди» як окремої, самостійної кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України, відповідно, фінансові витрати для усунення наслідків пропонується розглядати як критерій для розмежування таких категорій, як «особливо велика шкода» та «велика шкода». Обґрунтовується авторська позиція аналізом транспортних подій на залізничному транспорті, що класифікуються як катастрофи (аварія із серйозними наслідками), аварії, інциденти, що дає підстави оцінити рівень небезпеки діяльності суб’єктів перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом. Загальні ознаки залізничних транспортних подій висвітлюються на підставі порівняльно-правового огляду регламентації даних відносин у вітчизняному законодавстві й у відповідних Директивах Європейського Союзу. В статті здійснено спробу сформулювати уніфікований підхід щодо розуміння суспільно небезпечних наслідків («загибель людей», «інші тяжкі наслідки»), які включені законодавцем у конструкцію диспозиції норм ст. 291 Кримінального кодексу України. Авторами запропоновано доповнити чинну редакцію ст. 291 Кримінального кодексу України, що сприятиме вдосконаленню кримінального законодавства та правильному застосуванню кримінального закону на практиціДокумент «Катюзі по заслузі» або окремі міркування щодо загальних засад призначення покарання(Університет «КРОК», 2019) Яремко, Г.З.; Маковецька, Н.Є.; Маковецька, Неля ЄвгенівнаУ статті проведено аналіз окремих загальних засад призначення покарання. Доцільність такого аналізу зумовлена тим, що правила призначення покарання за Кримінальним кодексом України досить неточні, що залишає поле для зловживань. Доводиться, що законодавчі формулювання не до кінця виважені. Вказується, що вживання у санкціях статей формулювань “до” певного розміру чи строку покарання не дозволяє призначати саме верхній розмір такого визначеного покарання, хоча практика нехтує таким формулюванням. А тому більш правильним є формулювання “не більше” певного розміру чи строку покарання. Показано, що обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання (ст. ст. 66, 67 КК України), змістовно виступають даними, що фактично визначають ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину (п. п. 5, 6, 7, 8, 9 ст. 66; п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ст. 67 КК України) чи характеризують особу винного, його посткримінальну поведінку (п. п. 1, 2, 2-1, 3, 4 ст. 66; п. п. 1, 13 ст. 67 КК України). А тому є підстави вважати, що такі обставини, за загальним правилом, підвищують (знижують) ступінь суспільної небезпеки злочину чи самої особи, а тому повинні враховуватися при призначенні покарання (для його пом’якшення чи посилення). Пропонується п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України викласти так: «Суд призначає покарання 3) враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання». Оскільки особливості конкретного злочину й обставини його вчинення фактично визначають ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, а не ступінь тяжкості. Обґрунтовується, що сформульований перелік обставин, які пом’якшують (обтяжують) покарання, вочевидь, є обов’язковим для врахування судом при призначенні покарання. Доводиться, що метою призначення покарання є вже не кара (яка виконує функцію відновлення справедливості), а лише виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів. Підтримано позицію, що вихідною точкою при призначенні покарання за відповідний злочин, вчинений без наявності обставин, які пом’якшують (обтяжують) покарання, повинно бути середнє значення покарання між мінімальним та максимальним, передбаченим у санкції статті.