Медіаправо в Угорщині на сучасному етапі

Abstract

У статті аналізуються становлення та подальший розвиток медіаправа в Угорщині після зміни політичної системи в країні. Зазначається, що після зміни режиму, яка відбулася в Угорщині у 1990 році, у країні діяв Закон про пресу, що був прийнятий у 1986 році. Державні збори країни внесли до нього поправки в січні 1990 року, однак вони стосувалися лише письмової преси та не торкалися електронних ЗМІ. Зазначається, що у подальшому уряд Й. Анталла робив неодноразові спроби внести у Державні збори проєкт Закону про ЗМІ, але кожного разу ці зусилля провалювалися через рішучий спротив опо зиції. Вказано, що у 1996 році таки був прийнятий Закон про засоби масової інформації, яким було трансформовано інституційну систему в функціонуванні радіо і телебачення в Угорщині. Найважливішим елементом Закону є те, що була впроваджена базова струк тура діяльності ЗМІ, нею було започатковано, поряд із державними, комерційні радіо та телебачення. Таким чином, з позиції професійних, юридичних і фінансових принципів, про грами суспільного мовлення, як постачальника загальнодоступних послуг, можуть бути у приватній власності. У той же час засоби масової інформації, які знаходяться в держав ній власності – Угорське радіо і телебачення, Дунайське телебачення, – не могли мати комерційні канали. Прийнятий у 1996 році Закон проіснував 14 років. За цей час в Угорщині змінилося кілька урядів, які робили спроби його модифікувати. Але Закон про ЗМІ був так розроблений, що витримав усі спроби його змінити. Найголовніші питання, закладені в ньому, не можна було змінити тільки двома третинами голосів депутатів Державних збо рів. 18 квітня 2011 року Державні збори Угорщини прийняли нову Конституцію — Осно вний Закон країни, яка набрала чинності 1 січня 2012 року. В цьому документі спеціальним параграфом 61 було визначено основоположні принципи діяльності ЗМІ. 22 липня 2010 року Державні збори прийняли Закон, що регулює засоби масової інформації та комунікації, згідно з яким Національне радіо та телебачення та Національний орган зв’язку були пе ретворені у Національне відомство засобів масової інформації та комунікацій (НВЗМІК). НВЗМІК є автономним органом державного управління, що бере участь у керуванні сферою комунікацій і здійсненні державної політики у цій царині. 2 листопада 2010 року був при йнятий парламентом Закон про свободу преси та захист медіаконтенту, який отри мав назву медіаконституція та замінив Закон про пресу, що діяв з 1986 року. Він визна чив, що означає медіаслужба, як здійснюється відстеження та пошук медіасервісів, як діє лінійний аудіальний медіасервіс, що таке медіаконтент та контент-провайдер. Це законодавство поширилося на весь медіаконтент, у тому числі й на Інтернет.