Кафедра психології
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3225
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Застосування концепту «ситуація» у дослідженні соціальної поведінки(Університет «КРОК», 2024) Васильченко, Ольга; Васильченко, Ольга МиколаївнаВ роботі здійснено теоретичних аналіз концепту «ситуація» в ракурсі дослідження соціальної поведінки. Ситуація може бути розглянута як складна суб’єктивно-об’єктивна реальність, де об’єктивні складові представлені у вигляді суб’єктивного сприйняття й особистісної значущості для учасника ситуації. Поведінка в різних життєвих ситуаціях залежить як від базових особистісних утворень (когнітивних, афективних, ціннісно-смислових), так і від більш гнучких її характеристик. Особистість, будучи суб’єктом власного життя, визначає конфігурацію психологічних ситуацій, накладаючи свою унікальну рамку й використовуючи свій власний формат. При цьому цілі й потреби особистості виступають як системотворний фактор, що визначає якісну специфіку психологічної ситуації. Фактори середовища (суб’єкт-об’єктні або суб’єкт-суб’єктні інтеракції) є детермінантами, які обумовлюють визначення ситуації. Для дослідження детермінації соціальної поведінки важливо враховувати все те, що має для індивіда психічну реальність. Саме у «психологічній ситуації» утілюється образ, відбиття об’єктивної ситуації, утворене як з дійсних об’єктів, так й інтеріоризованих у минулому інформацій. У психічну ситуацію входить те, що впливає на поведінку індивіда, якщо навіть відповідної об’єктивної ситуації немає. Соціальна поведінка повинна розглядатися як процес, для вивчення якого необхідно виокремити його внутрішні протиріччя, встановити зв’язки та залежності. Поведінка має виводитися з усієї кількості одночасно співіснуючих фактів, а ці факти утворюють систему. Існування простих механічних закономірностей, що співвідносять окремі стимули з конкретними реакціями, неможливе, тому що й ті, й інші вбудовані в динамічний контекст, які видозмінює й обмежує дія цих закономірностей. Концепт «соціальна ситуація» містить у собі суб'єкта й одночасно протистоїть йому як щось зовнішнє, інше. Осмислити постійний взаємообмін між зовнішнім і внутрішнім та самоорганізацію в біосоціальній системі дозволяють ідеї необоротності, нелінійності й варіабельності розвитку, саморегуляції й емерджентних ефектів у методологічному полі системного мислення в руслі системно-синергетичного підходу.Документ Образ Я і уявлення про майбутнє у молоді(Університет «КРОК», 2022) Васильченко, Ольга; Бацман, Євген; Васильченко, Ольга МиколаївнаЗроблена спроба розглянути та систематизувати науковий теоретичний матеріал з питання феномену майбутнього саме в контексті психологічних досліджень. Розкриті особливості проектування особистістю власного життя. Вивчені особливості взаємозумовленого впливу особистісних характеристик молодої людини, її структурних компонентів образу Я та їхній вплив на процес та зміст проектування власного майбутнього. Проектування власного життєвого шляху досить складний і тривалий процес, який передбачає побудову життєвого плану, який виникає лише тоді, коли предметом роздумів стає не лише кінцевий результат (сама мета, її досягнення), а й способи його досягнення, шлях, яким людина має намір слідувати, і ті об'єктивні та суб'єктивні ресурси (самооцінка), які їй для цього знадобляться. Відповідно проектування власного життя відбувається як на рівні особистісному – проектування себе у майбутньому; так і на рівні змістовно-операційному – проектування власних дій по досягненню бажаного майбутнього. Проблема проектування життєдіяльності у психології розвивається в рамках проблематики вивчення особливостей особистісної активності, орієнтованої на досягнення суб'єктом свідомо поставленої мети. Процес постановки мети та її реалізації цілеспрямованої дії утворює ту основу, де суб'єкт реалізує проектування свого життя. Проект, що вибудовується суб'єктом, інтерпретується як усвідомлюване проживання людиною мети, реалізація тих чи інших цінностей у поєднанні зі спрямованою на їхнє досягнення внутрішньої та зовнішньої активності суб'єкта. Психологічна наука не має чіткого трактування сутності феномена майбутнього. Проте, вона має розгорнуте психологічне трактування психологічних функцій майбутнього в житті людини. В рамках дослідження прийняття точка зору щодо основної функції майбутнього, яка полягає в забезпеченні смислової та часової перспективи особистості. В психологічній науці дані функції-характеристики розкриваються через категорію образу майбутнього. В рамках нашого дослідження ми погоджуємося з трактування, які розглядають образ майбутнього, як новоутворення, яке постає як прогноз, як реальна конструктивна життєва перспектива, як життєвий план особистості. Образ майбутнього є мультимодальним (що включає різні часові координати, емоційні і когнітивні процеси) конфігуратором, властивим як окремій особистості, так і групі загалом.