Кафедра психології
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.krok.edu.ua/handle/krok/3225
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ До питання про ситуації невизначеності мирного та воєнного часу(Університет «КРОК», 2024) Склярова, Ганна; Склярова, Ганна ОлександрівнаУ статті здійснюється теоретичний аналіз термінів невизначеність та ситуації невизначеності. Наголошується, що більшість українських авторів розглядають як невизначені такі ситуації, які характеризуються новизною, ризикованістю, неповнотою чи суперечливістю інформації, що не дозволяє особистості бути впевненою у майбутньому, прогнозувати та планувати його з великим відсотком ймовірності. Також зазначається, що існує декілька видів ставлення до невизначеності – толерантне та інтолерантне. Останнє дозволяє розглядати невизначеність як невідʼємну частину життя, як нагоду пошуку нових рішень та можливостей. Саме таке ставлення сприяє психологічному благополуччю людини. Якщо ж йдеться про керівника бізнесу, зазначається, що толерантний до невизначеності керівник, сам шукає ситуації невизначеності, бо вбачає у них можливості для розвитку. Відповідно до основної мети статті – порівняти ситуації невизначеності мирного та воєнного часу, визначено основні відмінності зазначених ситуацій. Так, ситуації невизначеності мирного часу можна вважати більш передбачуваними, та менш новими, оскільки події в житті людей мають здатність повторюватися, даючи змогу накопичувати досвід поведінки в різних ситуаціях. Навіть, якщо якась ситуація повторюється не повністю однаково, людина має змогу застосувати для її вирішення знання за аналогією – відповідно до досвіду проживання схожої ситуації. Досвід проживання війни є унікальним, бо війна це таке явище, із яким хтось за все своє життя міг взагалі не стикатися. А отож, немає взагалі ніякого досвіду та шаблонів дій у ситуаціях невизначеності, спричинених війною. Також різниться ступінь небезпечності невизначених ситуацій мирного та воєнного часу. Під час війни під прямою загрозою опиняються найвищі соціальні цінності – життя людини, її здоровʼя, честь та гідність.Документ Чинники ухвалення рішення про материнство в ситуації невизначеності(Університет «КРОК», 2024) Склярова, Ганна; Склярова, Ганна ОлександрівнаУ статті здійснено теоретичний аналіз чинників ухвалення рішення про материнство в умовах невизначеності. Для досягнення цілей статті розглянуті основні поняття теми “ухвалення рішення” та “невизначеність”. Як чинники ухвалення рішення про материнство розглядаються емоції жінки, які повʼязані із перспективою виносити та народити дитину, особливості її пізнавальних процесів, завдяки яким відбувається здобуття, обробка, накопичення й використання інформації про материнство, особистий досвід жінки чи досвід авторитетної для неї людини в цій сфері. Також як чинники ухвалення рішення про материнство розглядаються потреби жінки, її цінності й мотиви та їх ієрархія. Зазначається, що наявність партнера та особливості партнерських стосунків, ставлення партнера до майбутнього материнства жінки, та навіть психоемоційний стан партнера, також суттєво впливають на її рішення про те, чи бути матірʼю. Як чинник ухвалення рішення про материнство розглядається також наявність чи відсутність підтримки такого рішення від родичів, друзів, інших близьких та значущих для жінки людей. В статті наголошується на важливості запланованості чи незапланованості вагітності, як чинника ухвалення рішення про материнство, а також на значенні суспільних очікувань, думок та стереотипів щодо виконання жінкою ролі матері в ухваленні нею відповідного рішення. В статті розглядається сутність невизначеності та її неоднозначний вплив на ухвалення жінкою рішення щодо материнства. Так, наголошується, що ситуація невизначеності, може як спонукати жінку до виношування та народження дитини, так і, навпаки, стримувати її від ухвалення такого рішення. Зазначається, що невизначеною є така ситуація, яка не дозволяє чітко передбачити майбутні події, через брак, суперечливість інформації про навколишню дійсність, її швидку мінливість.Документ Тип трудової мотивації та рівень емоційної ефективності у спілкуванні, як чинники адаптації трудових мігрантів в Україні(Університет «КРОК», 2023) Склярова, Ганна; Козачук, Валерій; Склярова, Ганна ОлександрівнаУ статті проаналізовано поняття адаптації, розглянуто загальні види адаптації (соціальна, психологічна, фізіологічна) та види, які виокремлюють дослідники етнічності (етнічна, культурна, лінгвокультурна, міжкультурна). Окреслено поняття трудової мотивації, її об`єктивні та суб`єктивні показники, надана соціально-психологічна характеристика трудової адаптації мігрантів. Також у статті розглянуто деякі чинники адаптації мігрантів – ті, що пов`язані з особливостями приймаючого регіону (густота населення, наявність робочих місць, загальне ставлення до мігрантів), й ті, які є характеристиками особистості – суб`єкта адаптації. У статті також описано емпіричне дослідження, проведене за допомогою таких методик: опитувальник Герчикова (Motype); методика діагностики "перешкод" (бар'єрів) у встановленні емоційних контактів В. Бойка; методика діагностики соціально – психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда. Метою дослідження є з`ясування впливу типу трудової мотивації (інструментальний, професійний, патріотичний, господарський (хазяйський), люмпенізований), та перешкод у встановленні емоційних контактів, на адаптацію трудових мігрантів в Україні. Результати дослідження, представлені у статті, вказують на те, що у опитаних респондентів переважаючим типом трудової мотивації є інструментальний та професійний типи трудової мотивації, також більшість респондентів мають труднощі у встановлені емоційних контактів та певні бар’єри в комунікації. В кінці статті, це дає змогу зробити висновки про те, що найнижчі показники адаптації мають особи з інструментальним типом мотивації, середній рівень адаптації – респонденти з професійною трудовою мотивацією, високий рівень адаптації демонструють респонденти з переважаючим хазяйським (господарським) типом мотивації. Також встановлено, наявність проблем у встановленні емоційних контактів з оточуючими підвищує рівень дезадаптивності особи.